Кінофільми "пам`яті Оруела" або 1984 рік
Я днями надивилася як дурень мила всякого кіна. Як правило я роблю це раз на ... якийсь період і одразу багато - все, що повиходило за отой період. Буває місяць, два, півроку.

Багато мури всякої типу Гарі Потера 5 (не, ну я розумію, що я вже застара таке дивитися ваще, але попередні серії були не такі нудні), і зовсім не мури типу кіна на реальних подіях про те, як ФБРшники накрили російського агента Роберта Хансена Breach (2007).

Але реально мені поталанило на два кіна з серії "їх треба дивитися разом". Ото я всім і раджу.

Обидва відбуваються в 1984 році. Одне в ГДР, інше в СССР, ну і власне обидва дуже добре розкривають тему "що там наврочив Оруел". Про жахи соціалізма.

Російський фільм Gruz 200 (2007) про жахи провінціного Задупинська з правильною назвою Ленінск. Цілком годиться на фільм жахів без спецефектів. Дуже схоже на соціалістичну дійсність, якою я її пам`ятаю з рідких зальотів в промислові райцентри Дніпропетровської області.

Фільм фактично без позитивних героїв. Тільки один умовно позитивний, який в результаті всього жаху, що він спостерігав, взяв і в бога уверовав.

Німецький фільм Leben der Anderen, Das (2006) (Житті Інших) про столічну богему під ковпаком Штазі. Жуть бере, бо з того, що я там побачила, виходить, що в нас в ті часи свободи реальної було більше. Правда, мені на це чоловік сказав, що, можливо драматурги та актори театрів в столиці совка теж були під таким ковпаком, а в нашому болоті вже ніхто ні за ким не полював. Але я все таки думаю, що Штазі таки да була покруче ніж гебня в ті роки стосовно роботи з "внутрішнім ворогом". Кіно отримало Оскара цього року. І є за що, реально.

Там позитивних героїв більше, власне майже всі, і взагалі воно "про хороших людей", хоч і під ковпаком...

Так от я раджу ці фільми дивитися тим моїм молодим друзям. які не жили в ті часм, і які плачуть про проблеми з демократією в Україні. І не молодим, які плачуть про проблеми з тим самим плюс економічні негаразди. Просто подивіться, згадайте ті часи, погрузіться в них... І зрозумійте. наскількі ми далеко вже звідти...

Це не значить, що в нас проблем з демократією нема. Вони просто вже суттєво інші... Люди масово скаржаться на те, що не можуть впливати на владу. А ще в 1984 сам концепт "вплив на владу" був з серії "в СССР секса нет!", його просто не розуміли більшість людей, як неандерталец телебачення.

Геніальний твір з неочікувано вдалої серії про стан демократії в Україні написала Оленка. Всім раджу. Ним оцей мій опус і навіяний.

Олена Сирінська: Чи потрібна Україні демократія?