яка я вумна!

Зі мною все гаразд. "Не дождьотесь!" (с)

Читайте мене в твітері до на всі соціалки не вистачає навіть кнопки ентер

https://twitter.com/NatalieZubar

Героям Слава.
Руские - держитесь! Наш ПРОРОК писав це для вас зараз


КАВКАЗ

Искреннему моему Якову де Бальмену

Кто дастъ гла†моЂй воду,
И очесЂмъ моимъ источникъ слЂзъ,
И плачуся и день и нощь о побиЂнныхъ...
Иеремии. Глава 9, стих 1.

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є
Живущої крові —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави Бога,
Великого Бога.

Не нам на прю з Тобою стати!
Не нам діла Твої судить!
Нам тілько плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами.
Кати згнущаються над нами,
А правда наша п’яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм Твоїй силі
І духу живому. /344/
Встане правда! встане воля!
І Тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кровавії ріки!

За го́рами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.

Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки — море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава.

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Чурек і сакля — все твоє,
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм Божії глаголи!..
І од глибо[ко]ї тюрми
Та до високого престола — /345/
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християне; храми, школи,
Усе добро, сам Бог у нас!
Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні!
Та й тілько ж то! Ми не погане,
Ми настоящі християне,
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую Біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі.
От бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщенні,
У нас навчіться!.. В нас дери,
Дери та дай,
І просто в Рай,
Хоч і рідню всю забери!
У нас! чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей... не негрів... а таких,
Таки хрещених... но простих.
Ми не гішпани; крий нас, Боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону!.. /346/
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!

За кого ж Ти розіп’явся,
Христе, Сине Божий?
За нас, добрих, чи за слово
Істини... чи, може,
Щоб ми з Тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і мирри дим,
І перед обра[зо]м Твоїм
Неутомленниє поклони.
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров пролити, просять
І потім в дар Тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!
Просвітились! та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати
Сліпим, бачиш, дітям!..
Все покажем! тілько дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми муровати,
Кайдани кувати,
Як і носить!.. і як плести
Кнути узловаті —
Всьому навчим; тілько дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле і море.

І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий! Не за Україну, /347/
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай,
Літай з козаками понад берегами,
Розкриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.
А поки що мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму — нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш...
І могили, степи, море,
І мене згадаєш.










КАВКАЗ

Джерела тексту:
чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа»(ІЛ, ф. 1, № 74, арк. 68 — 73);
автограф рядків 1 — 2 у рукописній збірці «Wirszy T. Szewczenka» 1844 р., укладеній Я.П. де Бальменом, з виправленнями Шевченка 1845 — 1846 рр. (ІЛ, ф. 1, № 79);
неповний список (рядки 1 — 70) невідомою рукою з виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав М. М. Шатилову (ДАРФ, ф. 112, оп. 2, № 62).
Подається за збіркою «Три літа».
Автограф у збірці «Три літа» датовано: «18 ноября 1845, в Переяславі».
Датується за цим автографом: 18 листопада 1845 р., Переяслав.
Первісний автограф не відомий. Фрагмент чи фрагменти твору поет декламував Варфоломію Шевченкові у кінці вересня 1845 року: «Раз ходили ми з Тарасом по саду; він став декламувати „За горами гори, хмарою повиті...“. Я слухав, притаївши дух; волосся у мене піднялося дибом! Я став радити йому, щоб не дуже заходив він у хмари» (Шевченко В. Г. Спогади про Тараса Григоровича Шевченка // Правда. — 1876. — № 2. — С. 25). Задум написати поему виник десь у кінці серпня — на початку вересня 1845 р., коли Шевченкові стало відомо про загибель Я. П. де Бальмена у Даргинському поході в липні 1845 р. Зустрівшись з О. С. Афанасьєвим-Чужбинським у Лубнах у кінці жовтня 1845 р., Шевченко розпитував його про події на Кавказі. Мемуарист згадував про цю зустріч: «Долго мы беседовали о горцах; его все занимало, он расспрашивал о малейших подробностях тамошнего быта» (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке // Русское слово. — 1861. — № 5. — С. 14). У грудні 1846 р. Шевченко передав через члена Кирило-Мефодіївського братства М. І. Савича, який їхав за кордон, рукопис твору для А. Міцкевича (Киевская старина. — 1904. — № 2. — С. 235).
У квітні — червні 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписав поему з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа», зробивши виправлення в рядках 54 — 55, 102, 128, 166. Текст поеми набув остаточного вигляду.
У середині 1840-х років, до арешту Шевченка 5 квітня 1847 р., поема поширюється в рукописних списках, поет знайомить з нею учасників Кирило-Мефодіївського братства. На допиті у III відділі Ю. Л. Андрузький свідчив: «Помню, был я на одном вечере, читался „Кавказ“. Я морщился, Костомаров зевал, но Шевченку превозносили до небес» (Тарас Шевченко. Документи та матеріали. — С. 101). Існував ще один чистовий автограф поеми.
У рукописній збірці «Wirszy T. Szewczenka»1844 р., ілюстрованій М. Башиловим і Я. П. де Бальменом, на одній із чистих сторінок орієнтовно у другій половині 1845 — на початку 1846 р. рукою Шевченка записано два початкових рядки поеми. Розходжень з автографом вони не мають.
Неповний список поеми (1 — 70 рядки), що належав М. М. Шатилову (ДАРФ, ф. 112, оп. 2, спр. 62), має виправлення рукою Шевченка кінця 50-х років XIX ст. Частина з них наближає текст списку до автографа, а в деяких випадках дано варіанти. Між рядками 20 і 21 Шевченко вписав новий рядок: «Великий Боже наш! Нам плакать»(див.: Прийма Ф. Я. Шев/735/ченко і Чернишевський // Збірник праць тринадцятої наукової шевченківської конференції. — К., 1965. — С. 246 — 250).
У списку І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. (ІЛ, ф. 1, № 88, с. 16 — 19) виправлень рукою Шевченка немає (в інших творах цього списку вони є), але в ряді випадків зустрічаємо виправлення рукою І. М. Лазаревського, які дослівно повторюють автограф «Трьох літ».
Список рукою П. О. Куліша та невідомої особи кінця 40-х — початку 50-х років XIX ст. (ІРЛІ, ф. 3, оп. 19, № 70) має різночитання у 12 рядках, у переважній своїй частині незначних: або переставлено слова, або деякі місця неуважно прочитано. Рядок 154 замість «Остатнії... бо вже взяли» — «Остатнії... бо взяли вже»; рядок 87 замість «Якби ви з нами подружили» — «Якби ви з нами подружились». Аналогічне можна сказати про список, що належав М. О. Максимовичу (РДАЛМ, ф. 314, оп. 2, № 25, арк. 25 — 30) і список О.М. Бодянського (ІЛ, ф. 99, № 143, с. 83 — 89), різночитання яких у переважній частині збігаються зі списком П.О. Куліша та невідомої особи.
Вперше надруковано у лейпцизькому виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки»(1859. — С. 713). Майже третя частина рядків має різночитання, чотири рядки пропущено. Але рядок 5, як і в автографі: «Що день божий добрі ребра».
Значні різночитання містять списки у рукописному «Кобзарі» І. І. Сердюкова 1857 р. (ІЛ, ф. 1, № 70, с. 42 — 48), у рукописній збірці «Стихотворения Шевченка»(ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 2, спр. 7, с. 29 — 36), невідомою рукою (РДАЛМ, ф. 129, оп. 1, № 32, арк. 25 звор. — 30 звор.), невідомою рукою (ДАРФ, ф. 112, оп. 2, № 471, арк. 21 — 26), латинською транскрипцією А. Красовського (Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника, ф. 9, № 565), у примірнику «Кобзаря»1860 р. з рукописними вставками (ІЛ, ф. 1, № 535, с. 14 — 20), у рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 р. (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 270 — 277), у рукописній збірці 1889 р. (ІЛ, ф. 1, № 84, с. 73 — 81), невідомою рукою (З. І. Пащевського) 1860 р. (Київський обласний державний архів, ф. 227, оп. З, № 247, арк. 6 — 8). Зошит І. Рудинського зі списками творів Шевченка зберігся не весь. Він починається з 27-ї сторінки уривком поеми «Кавказ»(156 — 178 рядки). Пізніше поставлено нову нумерацію (ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 1814, арк. 1). У деяких списках стоїть дата: «1845 р. Декабря 14, Вьюнище».
Про поширення поеми «Кавказ»у списках згадував М. П. Драгоманов: «Я сам, у свій хлоп’ячий вік, у 50-ті роки, надибавсь, наприклад на сліди впливу Капністів — лібералів і аболіціоністів, — із кружка котрих в перший раз здобув і „Сон“, і „Кавказ“ Шевченка» (Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну. — С. 27).
Вперше введено до збірки творів у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — — С. 3 — 8.
Бальмен Яків Петрович де, граф (1813 — 1845) — офіцер, художникаматор і письменник, автор кількох рукописних повістей, що за життя Я. де Бальмена не були опубліковані. Шевченко познайомився з ним 29 червня 1843 р. у маєтку Т.Г. Волховської в с. Мойсівці і між ними швидко встановилися дружні взаємини. Вони часто зустрічалися, зокрема в товаристві В. Закревського. Поет гостював у садибі Бальменів у с. Линовиці на Пирятинщині того ж 1843 р. Разом із своїм родичем художником М.Башиловим де Бальмен ілюстрував виконаний ним рукописний альбом /736/ «Wirszy T. Szewczenka», написаних поетом до 1844 р. і переписаних польськими літерами, аби зробити їх приступними для читачів, що користувалися латинською графікою. Обидва художники виконали по 39 ілюстрацій. Де Бальмен, зокрема, ілюстрував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Перед від’їздом на Кавказ улітку 1844 р. де Бальмен переслав альбом В. Закревському для передачі Шевченкові. Перебуваючи в діючій армії, був призначений ад’ютантом командира 5-го корпусу генерала О. М. Лідерса. Під час Даргинського походу, коли після зруйнування резиденції Шаміля Дарго російські війська відходили на старі позиції, корпус Лідерса, що рухався за авангардом і відірвався від основної колони, опинився у пастці, ущелина була перекрита завалом. Для встановлення зв’язку з головнокомандуючим і з метою розвідування ситуації, що склалася, генерал О.М. Лідерс вирядив свого ад’ютанта де Бальмена, який був убитий в сутичці з горцями в районі Шуанійських висот (див.: Николаи А. Из воспоминаний о моей жизни. Даргинский поход 1845 // Русский архив. — 1890. — № 6. — С. 272; Колюбакин Б.М. Кавказская экспедиция в 1845 году. Рассказ очевидца В. Н. Н...ва. — СПб., 1907. — С. 151 — 152).
Прометей — за давньогрецькими міфами титан, покровитель людей, який викрав вогонь з Олімпа і віддав його людям, за що Зевс наказав прикувати його до скелі в Кавказьких горах. Орел щодня видирав у нього печінку, та вона виростала за ніч. Прометей став одним із «вічних образів» світової літератури (Гесіод, Есхіл, Овідій, Кальдерон, Вольтер, Ґете, Шеллі, Байрон, М.П. Огарьов та ін.) — узагальненим образом незламного борця за щастя людства, ворога тиранії і водночас її жертви.
Отам-то милостивії ми... — приклад не рідкого у Шевченка сатиричного пародіювання офіційної мови, передусім «всемилостивейших манифестов» і «высочайших грамот»(пор.: «всемилостивейше пожаловали мы...»).
Чурек — прісний хліб кавказьких горців.
Сакля — житло горців.
Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе... — Йдеться про царя Ізраїльсько-Іудейської держави Давида (кінець XI ст. — близько 950 р. до н. е.), який, за Біблією, в юнацтві був пастухом. Щоб здобути красуню Вірсавію — дружину воєначальника Урії, Давид послав його на війну, де того вбили під час спровокованої поразки. Згодом Шевченко використав цей біблійний сюжет у циклі «Царі»(1848).
Продаєм... Людей... не негрів... а таких, Таки хрещених... но простих. — Ці рядки — саркастичний відгук Шевченка на трактат про боротьбу з торгівлею неграми, підписаний Росією, Австрією, Великобританією, Пруссією і Францією в грудні 1841 р. та «высочайший указ»від 26 березня 1842 р. «О предании суду и наказаний российских подданых, которые будут изобличены в каком-либо участии в торговле неграми». Осуд торгівлі неграми урядом кріпосницької імперії, в якій торгівля білими рабами була санкціонована законом, не міг не сприйматися як політичне лицемірство.
Ми не гішпани... — Іспанія активно протидіяла міжнародному осуду работоргівлі, якою займалися в ті часи переважно іспанці.
Ставник — великий церковний свічник або велика свічка для церковного свічника.
Мирра — пахуча смола, використовувалась під час церковної відправи.
яка я вумна!

Увага всім моїм РЕАЛЬНИМ друзям з Росії

В зв'язку з бокуванням ЖЖ в вас, наш сайт Майдан http://maidanua.org готовий надати вам місце для блогів. Без цензури.
Особливо це стосується обох Елен, з якими я спілкувалася. Напишу і в приват.

В нас вільна країна. І інтернет не блокують. Тому, що купа людей проти цього протестує. Чого і вам бажаю!
Борітеся - поборете!
яка я вумна!

З життя русалок: «УПА застрелила мента»

Коли 28 вересня 2013 я писала статтю про те, як інформаційні підробки загрожують Європейській інтеграції України, я не могла собі уявити масштаб проблеми, про наближення якої я попереджала. Українські ЗМІ повідомили про науковий факт існування русалок! Чим це загрожує євроінтеграції України?

І сьогодні, коли в країні розгорнута повномасштабна війна з Албанією (подивіться фільм про цю війну), я змушена повернутися до своєї статті від 5 грудня 2013 Це війна проти України, поки що інформаційна . Цю статтю не зрозуміли навіть дуже розумні люди, коли вона вийшла. Мені задавали безумні питання, з яких було ясно, що люди мені не вірять, не розуміють, про що я пишу. Тільки кров розкрила їм очі.

Зараз в країні продукуються і поширюються КІЛОТОНИ дезінформації.

Остання навала фейків каже:

  • На Київ (Харків, Одесу, Донецьк) їдуть потяги (автобуси) з тітушками (з ВВшниками, Беркутом, донськими казаками, бендерами, військами НАТО)

  • Масово закриваються підприємства і установи через кризу (без вказання назв)


Ця інформація поширюється як через ЗМІ, так і через телефонні дзвінки та пости в соцмережах.

Активізувалася стара технологія поширення чуток, що використовувалася КГБ в совецькі часи:

  • Друг мого друга сам бачив по телевізору, що….


В основному поширюється через людей старшого віку.

Поширеність цим інформаційних провокацій по всій країні дозволяє казати про системну роботу спецслужб. Найбільш небезпечними серед чуток є повідомлення про зникнення, затримання та смерть активістів, на перевірку яких йде багато часу та нервів.

Показую деякі шляхи актуалізації дезінформації.

В соціальній мережі (ВКонтакте та Фейсбук, інші для цього практично не використовуються) створюється сторінка існуючої організації, яка не має до неї насправді стосунку, або сторінка взагалі неіснуючої організації. Інформація з такої сторінки поширюється без підтвердження існування або прив’язки сторінки до реальності. Такі сторінки як правило насичуються з фейкових акаунтів, заготовлених за місяці чи навіть роки до того. Пік створення таких акаунтів приходиться на літо 2012 року.

Апофеозом легалізації фейкових організацій стало повідомлення на сайті Міністерства Внутрішніх Справ про те, що в Києві відповідальність за вбивство міліціонера взяла на себе Українська Повстанська Армія. Аналіз показав, що йдеться про поспіхом зроблену фейсбук сторінку нібито такої організації, де і міститься заява про їх причетність до злочину.

Untitled-1

Текст тут http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/968295

Практично всіма містами півдня та сходу шириться інформація про пересування великих мас западенців з метою захопити ОДА. Підтверджень такої інформації нема. Кілька прикладів:

Злой пост. Про жидкие мозги. Вот когда мне впервые рассказали, что в Харьков едут "бандёровцы" на 50 автобусах, чтобы брать штурмом обладминистрацию я посмеялся и подумал какая нелепая версия, в нее же не поверят, но когда подобная ересь начинает звучать от обывателей на улицах тут и там причем с тезисом, что их остановил лично Добкин под Песочином или еще где-то, то я просто прихожу в уныние. ЛЮДИ, АУ! У Вас есть хоть капля аналитического мышления? Кто-то вообще понимает, что 50 автобусов это 2500-3000 людей, кто их остановит, если они решили брать ОДА? Кто-то их видел? Кто-то сомневается, что на 7-ом канале нон-стопом шли бы новости с видеоподтверждением? Ну, сколько можно верить всему, что говорят знакомые прокуроры/депутаты/чиновники с выпученными глазами? Вы не понимаете, чтоли, чего они боятся? Они готовы поверить хоть в русалок, если им скажут, что они будут представлять угрозу их коррупционной ренте. Думайте, анализируйте, сомневайтесь. Но нельзя же верить тем, кто вас постоянно обманывает.

https://www.facebook.com/dmytro.bulakh

Untitled-2

Операция «Бандеры в Николаеве» или Технология обмана


На відміну автора останнього матеріалу, я не вважаю губернатора Миколаївщини винахідником технології, так само як і керівництво Одеси, Луганську і інших міст, де великі людські сили і матеріальні ресурси кинуті на оборону від фантомів. Моя реконструкція показує, що вони дійсно вірять в небезпеку і обороняються від неї, як можуть. Тому що самі є жертвами інформаційної війни.

Поширення інформації про загрози підвищує градус страху в суспільстві. І серед адресатів цієї інформації (і активістів, і влади), і серед тих, хто передає інформацію, і серед тих, хто просто спостерігає за процесом по телебаченню чи через соціальні мережі.

Ситуація давно становить загрозу державній безпеці України. Однак, з огляду на те, що СБУ фактично розвалена, ніхто не зможе захистити безпеку країни, крім нас самих – відповідальних громадян України.

Що ми можемо зробити, особливо працівники ЗМІ та активні користувачі соціальних мереж.

  1. Не поширювати інформацію з анонімних джерел

  2. Не поширювати інформацію від людей, які не була свідками подій самі.

  3. Не поширювати інформацію без фото і відео доказів. Завжди питати свої джерела інформації, чому немає фото та відео. Піддавати фото і відео ретельному критичному аналізу на тему, чи має воно взагалі стосунок по описуваних подій.

  4. Не поширювати інформацію типу «в Києві спалили 80 машин», якщо в вас немає доказів про спалення всіх 80 машин.

  5. Вести список джерел інформації. Позначати в ньому всі випадки повідомлення неправдивої інформації. Після 3 для приватних осіб і 10 для ЗМІ – викреслювати з списку надійних джерел. Не поширювати інформацію з ненадійних джерел.

  6. Збирати зміст дезінформації, яка передається через треті руки. Повідомляти про такі випадки після того, як інформація не підтверджується.

  7. Використовувати  інтернет-розсилки з першоджерел інформації (пресових служб), де вони оприлюднюють свою (не чужу) позицію. Коли оприлюднюють чужу - це значить, що вони працюють як "знайомий знайомого"


Останніми днями в соціальних мережах поширюється білий список надійних ЗМІ, в який попав і наш сайт. Нажаль, ми не можемо вам радити цей список, оскільки там є джерела, які ми не вважаємо надійними. Цей список також є закоротким, в нього не увійшли десятки добросовісних регіональних ЗМІ. Створюйте такі списки для себе самі, не слухайте інших. Тільки ви самі здатні оцінити достовірність інформації навколо вас, якщо будете ретельно і спокійно її оцінювати.

Я закликаю всіх людей доброї волі перестати брати участь в інформаційній війні і не поширювати явну дезінформацію, вигідну стороні конфлікту, якій ви співчуваєте. Навіть, якщо вам дуже хочеться думати, що «фракція регіоналів зараз розколеться» або «УПА вбила мента», спочатку зупиніться і спитайте, які є підтвердження цієї інформації, крім заяви політика або владця чи поста на фейсбуці?

Ось реальні фото з фронту віртуальної війни. Під впливом дезінформації ОДА захищаються від неіснуючої загрози.

[caption id="attachment_70463" align="alignnone" width="640"]1558491_667481896628475_307463108_n Одеська ОДА забарикадувалася[/caption]

[caption id="attachment_70464" align="alignnone" width="640"]1390907461 В Луганську з центра прибрали лавки і урни, щоб їх не підпалили "бандери"[/caption]

[caption id="attachment_70465" align="alignnone" width="640"]1655835_709270872437979_583817103_n Миколаївська ОДА забарикадувалася[/caption]



А в цей час на протязі 70 днів Росія демонстративно випробовує нову цілком реальну зброю… Гугліть. Ця новина за сьогодні. (+український переклад). Від цієї зброї мішками в ОДА не забарикадуєшся…

Ситуація в інформаційному просторі є критично небезпечною з точки зору масової психології. Тільки люди, які професійно або постійно займаються поширенням інформації, здатні зупинити ескалацію паніки. Ми – разом, нас – багато, і нас – не подолати.

Наталка Зубар, голова правління ІЦ «Майдан Моніторинг», журналіст, член НМПУ

ПС. Пишіть в коментарях ВАШІ пропозиції надійних джерел інформації.
яка я вумна!

Ukraina: SBU wydała zakaz wjazdu dla Zbigniewa Bujaka

Służba Bezpieczeństwa Ukrainy (SBU) wydała zakaz wjazdu na terytorium kraju dla Zbigniewa Bujaka, działacza polskiej opozycji demokratycznej w czasach komunistycznych - poinformował rzecznik SBU Wołodymyr Tocki.

AST130201_42AST130201_42Foto: Adam Stępień / Agencja Gazeta
Polakowi zarzuca się udział w protestach przeciwników władz.

Podczas spotkania z akredytowanymi w Kijowie ambasadorami Tocki wyjaśnił, że Bujak uczestniczył w proteście w Charkowie, gdzie 11 i 12 stycznia odbywało się pierwsze krajowe Forum Euromajdanów, czyli wymierzonych we władze akcji zwolenników integracji europejskiej Ukrainy.

(JM)
яка я вумна!

Extreme Chronicles of the First All-Ukraine Euromaidan Forum Proceedings

11 January 2014 — First Day of the Forum
9:00 People holding PoR banners had occupied several spots that were applied by the Euromaidan for the assemblies for weekend across the main street. They put loudspeakers (really LOUD loud speakers) with idiotic music – mostly Russian songs and classic Western pop like ABBA (Happy New Year). The people mostly school workers and students were standing across the main street with banners of PoR and Ukraine and slogans “Respect president Yanukovych”, older ladies were holding the banners “Youth for Yanukovich”, they demanded Euromaidan to go away and demonstrated clearly against it. Those people spent both Saturday and Sunday there holding those banners even under rain, They mostly refused to talk and explain who are they and what are they doing there. Witnesses reported that the schoolteachers had to stand there in shifts for 4 hours and the coordination was done by the school supoervisors.

11:00 Registration of observers and journalists at Kharkiv Human Rights Protection Group office;

11:00 Registration of delegates at INDIE club;

Titushki had thrown eggs at delegates, they hit Volodymyr Ohryzko, the former Minister of Foreign Affairs;

All participants travel by cars to one church of Yaroslav the Wise;

The titushki were following taxis driving delegates around the city, and the organizers decided to move to another church;

Opening plenary session at the church – Svyato-Dmytrovs’ky of Ukrainian Autocephalous Church;

Titushki attempt to enter the church while the plenary session is in progress, but are blocked by the Forum volunteer security guards;

Berkut and Griffon special forces remove the titushki from the grounds of the church, arrest some, but release many just around the corner;

Forum splits into seven working groups and each working group moves to a different location – mostly NGO offices;

Titushki break into a bookstore “Ye” where the civic education working group was meeting and throw in a pepper spray canister, forcing everyone to leave the building; police arrive 30 minutes later (after initially refusing to dispatch officers to the scene), they had badly wounded a volunteer guard;

An evening visit by Forum participants to the Hryhoryj Skovoroda monument where Euromaidan Kharkiv rally is in progress. assembly was attacked by titushki (the police stopped them). Rally was finished early because soomeone (think its confirmed by now its local office of PoR) brought and truck with loudsoeakers and started to play very loud music.

12 January 2014 — Second Day of the Forum
11:00 anonymous informs the police about the Svyato-Dmytrovs’ky church mined, police arrives there and searches for mine, founds nothing. There were rumors that the Forum plenary to be held there. It was not. The church was empty;

11:00 Forum delegates gather for a final plenary session at the Kharkiv Human Rights Protection Group office;

11:25 The electricity is turned off at the office. Municipal workers pretend its just a coincidence;

11:40 Government-sponsored anti-Euromaidan crowd with banners of PoR gathers in a courtyard near Human Rights Protection Group offices;

12:45 Forum delegates passe final resolutions during a plenary session;

13:00 Forum closing session ends;

13:20 Euromaidan supporters rally at the Yaroslav the Wise monument. Yaroslav the Wise was the most renowned and respected Ukrainian king (knyaz), who lived in 11th century;

Government-sponsored anti-Euromaidan crowd with banners of PoR are surrounding the euromaidan crowd. The police creates the corridor between the two crowds;

A car with loudspeakers brought there (the blue bus-like vehicle guarded by police) is used to obstruct the euromaidan rally with the loud music and macabre speeches that EU integration will make Ukrainian slaves;

It is hard to imagine the absurdity of the happening. Euromaidan people chanting the national anthem and the PoR idiots crying loud from the truck “Europe is slavery”. Euromaidan people praying together and the loudspeaker truck playing some idiotic Russian music trying to obstruct the prayer. It was felt by the Euromaidan activist and observers like a battle between the Russian world and Ukraine;

There were lots of titushki too. There was a video of titushki standing around with that music in the background pretty loud. They tried to throw gas grenades. The police caught a lot of them;

Titushki throw two smoke grenades near the Yaroslav the Wise monument;

Euromaidan folks had brought they own power generators and loudspeakers and managed to get themselves heard. In half an hour PoR brought a second truck with loud music;

16:00 A titushka managed to throw the grenade into the euromaidan people and make a lot of gas around;

16:30 euromaidan people left the rally and the Party of Regions crowd left it soon too;

At the rally a woman witnessed that the titushki were members of fight clubs owned by a criminal authority she knows Arthur Marabyan http://cripo.com.ua/?sect_id=4&aid=37065 , she appealed to his consciousness and called for his fear of God.
яка я вумна!

Statement by MMIC on Unconstitutional Laws “Adopted” by the Ukrainian Parliament

Earlier today, the Parliament of Ukraine (Verkhovna Rada) witnessed a travesty called “passage of a series of bills”.

Regardless of the content of the bills (which is abominable in itself and deserves a separate statement), we would like to emphasize that the procedure of discussing and passing the bills was completely out of compliance not only with the Ukrainian law, but also with general parliamentary procedures that are common for the civilized world.

We will just mention that the vote was by show of MPs’ hands, whilst the “results” of this vote were announced immediately after the hands were raised, and the votes were not counted, as one can clearly see in a recording of the Verkhovna Rada session. In fact, the bills were announced as “passed” only because the leadership of the parliament and the pro-government majority wanted it to pass. Whether the bills were actually supported by the majority of the MPs has not been established.

Therefore, we see an attempt to create a precedent of “law-making” without having bills approved by the parliament in due course — a precedent in which a handful of persons hijacked the Parliament’s right to legislate.

Whereas the way in which these particular bills were put to a vote failed to comply with established procedures for debating and passing bills in the Parliament and whereas the MPs’ votes for these bills were not even counted during the vote, we appeal to the President of Ukraine not to sign these bills into law.

If the President fails to veto these bills, which have not passed in actuality, and signs them into law, it will mark the beginning of a new stage of Ukraine’s on-going social and political crisis, a stage in which it would be no longer possible to urge all sides to respect law and order, since the very foundation on which law and order are built has been demolished.

Therefore, we call on all people who are interested in a peaceful resolution of the current crisis in Ukraine to do everything in their power to make the President veto the bills in question.

We call on all members of the Ukrainian Parliament to adhere, in their future lawmaking endeavors, to all procedures and rules established by the laws of Ukraine. As the Parliament is the very place where the law for the entire Ukrainian society is being created, it must demonstrate how to respect the law, instead of being a source of lawlessness.

On behalf of the Civic Organization “Maidan Monitoring Information Center,”

Natalka Zubar, chair

P.S. We tried to attract the people’s attention to this problem as early as in 2011 as shown in online resources referenced below:

http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=eCdGPvnBWGY

http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=RQJe5CW0dGI
яка я вумна!

Brief Legal Analysis of Legislation passed January 16, 2014

rief legal analysis of the human rights related bills considered during the Plenary Meeting of the Ukrainian Parliament on January 16, 2014 and signed by the President of Ukraine on January 17, 2014

1. Procedural Violations

The procedures for the consideration of draft laws (bills) and adoption of laws were violated by the Verkovna Rada (the Ukrainian Parliament) at the Plenary Meeting on January 16, 2014. The procedures established by law(1) provide for special expert examination of any new legislature. Relevant Parliament committees are responsible for expert examination. When and if relevant committee issues a positive conclusion on the new bill and communicates this to all deputies at least two days prior to the voting, this draft is included in the agenda(2). The Ukrainian Parliament overlooked the above requirement for expert conclusion, thus, making newly adoped laws unconstitutional.

Also, according to the rules of the(3) Verknovna Rada, bills are generally considered according to the procedure consisting of three readings (passes):

first reading – discussion of general principles of the bill and adoption of it as a basis,

second reading = discussion of the bill article by article, and

third reading – adopt ion of the bill in general.

At the plenary meeting on January 16, 2014, the bills were voted for “in general” without any discussion of the general principles or particular articles of the bills.. This deprived the interested deputies of the right to provide their objections or proposals to the respective bills.

The voting “by hands” procedure was used during the adoption of these laws. The publicly available video materials covering the voting process on January 16, 2014 also show that there was no calculation of votes, as well as no prior discussion of the documents at all.

Based on the official Parliament’s web-site all the bills were submitted on January 14, 2014. At that, based on the mentioned web-site, all the bills were considered by 15 relevant Parliamentary Committees on January 15, 2014. On January 16, 2014, that is to say the same day the documents has been voted for, the Speaker has signed the bills in violation of the Parliamentary Procedure. Moreover, already on January 17, 2014 the President of Ukraine signed the considered bills.

Therefore, the described order of hearings, voting and signing in violation of the established Parliamentary Procedure of the documents in question constitutes unprecedented fact of adoption of volumetric laws directly influencing numerous areas of social life in three days.

2. Violations of International Treaties and Domestic Legislation

Severe violation of the right to freedom of peaceful assembly

The right to freedom of peaceful assembly is significantly restricted by the document adopted on January16, 2014 (namely by the bill No. 3879).

The right to freedom of peaceful assembly has been previously established by the following provisions, which are binding for Ukraine:

Article 20 of the Universal Declaration of Human Rights;

Article 21 of the International Covenant on Civil and Political Rights;

Article 11 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (the

“Convention”);

Article 39 of the Constitution of Ukraine (the “Constitution”).

The following guarantees of the right to freedom of peaceful assembly by the people of Ukraine provided by Section 2 of Article 11 of the Convention and Paragraph 2 of Article 39 of the Constitution were ignored:

Only those restrictions may be applied that are necessary in a democratic society;

Any restrictions of the right to freedom of peaceful assembly may be imposed by a competent court only.

The following amendments have legalized severe administrative and criminal liability for organizers, supporters, facilitators and participants of peaceful protests.

The proposed amendments to Article 185-1 of the Code of Ukraine on Administrative Offences provides for more strict administrative liability for:

Both organizers and participants of peaceful assemblies for, among others, organizing of peaceful protests which do not comply with requirements of the established procedure. However, no such established procedure that is applicable to the peaceful assembly currently exists. Liability allows for up to 15 days jail time. This lays grounds for potential mass arrests of participants ofpeaceful protests based on subjective and unclear grounds.

Participants of peaceful assemblies may be jailed for 15 days for wearing a mask or a helmet that prevents identification of a person, or for wearing clothing “which resembles uniform of law enforcement agencies”. The arrest may take place without the person having any harmful intentions or participating in such activities. This new restriction prevents peaceful protesters fromanonymous participation in peaceful assemblies.

Participants of peaceful assemblies may be jailed for up to 15 days for installation of a tent, stage, any medium construction or audio equipment used for holding a rally, without having previously obtained a permission of the internal affairs authorities. The requirement to obtain permission ofthe internal affairs authorities may prevent democratic society from efficient peaceful protests against these authorities, as well as against their government or their president, which have the power to instruct these authorities. This ground for liability also creates additional restrictions for exercising the right to assembly not through a court, but though the internal affairs authorities.

The proposed amendments to Article 185-2 of the Code of Ukraine on Administrative Offences outlines harsh punishment (up to 10 days in jail) for business and organization leaders for supporting and facilitation of peaceful assemblies, which are deemed non-compliant with the established procedure. A risk of sanction inform of arrest may prevent potential supporters and sponsors from supporting and facilitating peaceful protests.

More strict criminal responsibility is introduced for the following:

Blocking of administrative buildings and premises (up to 5 years restriction of liberty, or up to 5 years of imprisonment);

Seizure of buildings (up to 6 years of imprisonment);

Blocking of roads and transport (up to 2 years of imprisonment);

Violation of public order as member of a group, mass disorder which leads to, among others, interference with transportation (up to 2 years of imprisonment);

Resisting law enforcement officers, etc.).

This strict criminal liability may lead to justified criminal repressions towards organizers and participants of peaceful protests based on very subjective and biased criteria, such as assessment of negative effects from protesters actions.

Individual responsibility of vehicle owners.Bill No. 3855 violates the fundamental principle of individualresponsibility set forth by Article 61 the Constitution. In particular, according to Article 61 of the Constitution, each person shall be individually liable under the law. However, Article 1(1) of bill No. 3855 sets forth the responsibility on vehicle owners for any breach of traffic rules in the event that another person operates the vehicle. Bill No. 3855 makes it a responsibility of the vehicle owner to prove that he or she did not drive the vehicle in question.

We believe that the above Article 1(1) of bill No. 3855 also contradicts the fundamental principle of assumption of innocence provided by Article 62 of the Constitution, as well as by Article 11(1) of the Universal Declaration of Human Rights. Therefore, we believe that application of Article 1(1) of bill No. 3855 by Ukrainian authorities constitutes a violation of the basic human rights of Ukrainians.

Tyrannical sanctions for driving in a procession. The new laws introduce tyrannical sanctions to the driversor vehicle owners. In particular, according to Article 1(1) of bill No. 3879, traffic police may fine a driver of a vehicle in a procession consisting of more than five vehicles, without having previously obtained a police permit, and if the procession has interfered with the traffic. Please note that Article 1(1) of bill No. 3879 is silent on how serious must be the interference to the traffic. As an example, the above Article means that now the traffic police is allowed to fine each driver of a funeral procession for unintentionally and briefly blocking a part of an intersection.

Per Article 1(1) of bill No. 3879 the traffic police is permitted to revoke drivers licenses and/or confiscate vehicles. These confiscations constitute unprecedented sanctions for breaching traffic rules.

In other words, this regulation is aimed at preventing vehicle processions from taking part in peaceful protests.

Severe violations of freedom of expression and freedom of information

Freedom of expression is protected nationally and internationally by the following acts:

Article 19 of the Universal Declaration of Human Rights

Article 19 of the International Covenant on Civil and Political Rights

Article 10 of the European Convention on Human Rights

Article 34 of the Constitution of Ukraine

Slander is re-introduced in the Criminal Code of Ukraine after almost 13 years of being decriminalized ( since2001 when then new Criminal Code did not include defamation as a crime and Ukraine started applying civil remedies in defamation cases).

The newly adopted law No 3879 introduces criminal liability for defamation and, therefore, we can reasonably expect that as a result of this, “insulted” public officials, local governors, businessmen, and MPs will prefer to initiate criminal prosecution against media instead of civil law procedures.

Article on extremist activity assumes liability for production, possession for sale or distribution, and sale or distribution of extremist materials. Such actions committed via mass media or Internet will be sanctioned by a fine, or a 3-year imprisonment term in case of the repeated offence. Extremist materials are defined in a considerably vague and extensive manner and, moreover, the activity stipulated by the new article on extremism is de facto already covered by the existing Criminal Code articles (e.g. hate speech), so there was no need in introducing “additional protection” against extremism. There is obviously a high risk that any critical material against the incumbent government will be classified as extremism and punished as a criminal offence. Both articles are expected to have a chilling effect on the media.

Based on the adopted bills, it is forbidden to collect and disseminate information concerning lawenforcement officers, executives and judges. Criminal liability is now envisaged for illegal collection anddissemination of confidential information about a judge (or one’s family members), as well as for dissemination of materials or information which are clearly offensive and demonstrate flagrant contempt to a judge or justice. The sanction for the crime is up to 4 years of imprisonment (amendments to Article 376 of Criminal Code of Ukraine). The sanction for the similar actions against law enforcement officer or executive (or members of their families) is up to 3 years of imprisonment (amendments to Article 343 of Criminal Code of Ukraine). Herewiththe same criminal liability falls due even when “clearly offensive” information is truthful.

Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (Article 10) guarantees everyone the freedom of expression. This freedom includes freedom to honor one’s opinion, get and convey information and ideas without interference of state jurisdiction. The Constitution of Ukraine (Article 39) guarantees everyone the freedom of thought and expression of one’s opinion and convictions, as well as guarantees the right to free collection, keeping, using and disseminating of information.

Based on various reports and researches, Ukraine is ranked as a country with extremely high level of corruption. Due to passed bills, the law enforcement officers and judges who perpetrate illegal (criminal) actions, pass illegal (criminal) decisions etc., are now protected against transparent civil and media investigations. From now on, citizens may be imprisoned for 3-4 years for the dissemination of the information concerning illegal (criminal) actions and decisions, perpetrated by corrupted law enforcement officers and judges. Even a personal claim concerning illegal and unreasonable decision of a judges may be regarded as offensive information and attract the same criminal liability. Independent media, who conducting journalist investigations, collect and spread information about felonies of corrupt law enforcement officers and judges, also may attract such criminal liability. Therefore, introduction of such criminal liability violates the rightto freedom of thought and speech in Ukraine.

Criminal liability for calling up to block lodgings, buildings and other facilities. Based on the passed bill,criminal liability for up to 6 years of imprisonment is envisaged for calling up to block access to lodgings, buildings and other facilities (amendments to Article 295 of Criminal Code of Ukraine). The previous wording stated criminal liability only for calling up to capture buildings and facilities.

The Constitution of Ukraine (Article 39) guarantees everyone the right to assemble peacefully, without arms, and to hold meetings, protest rallies, marches and demonstrations. The Constitution of Ukraine (Article 34) also guarantees everyone the right to freedom of thought and speech, freedom of expression of one’s opinion and convictions. Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms guarantees everyone the right to freedom of peaceful assembly (Article 11) and freedom of expression of one’s opinion (Article 10). Subject to the present political situation in Ukraine, it is obvious that such criminal liability is introduced specifically to deprive the citizens of the right to hold meetings, demonstrations and other actions under the state institutions (Administration of the President, Parliament of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine etc.), as well as close to the buildings where the state officials reside, and even to call up to hold such meetings and demonstrations. Since the legislation does not clarifywhat exactly “blocking of lodgings,buildings or facilities” means, any action (meeting, demonstration and others) may be regarded as blocking. Thereafter, such action or even a call to such action may attract criminal liability.

Introduced requirement for the registration of all online media as information agencies and finesestablished if any media functions without state registration does not correspond to the international principle of the necessity in a democratic society in the interests of national security, territorial integrity or public safety.

Independence of the national broadcasting regulator, the National Council of Ukraine on TV and Radio Broadcasting, is severely hindered by this requirement. The Law entitles the Parliament and the President to dismiss any member of the Council at any time. this provision clearly contradicts to the recommendations of the Council of Europe which state that “… the rules governing regulatory authorities for the broadcasting sector,especially their membership, are a key element of their independence. Therefore, they should be defined so as to protect them against any interference, in particular by political forces or economic interests.”Newprovisions will lead to an extreme vulnerability of member of the National Council and will induce bias and corruption among them.

Innovations of the newly adopted law 3879 aimed at establishing total control over the media in Ukraine, as well as total control over the licensing of Ukrainian broadcasters represent a harsh and cynical attack against freedom of expression in the country. Restrictions for the implementation of freedom of expression established by this law do not meet the requirement of being necessary in a democratic society, and as such violate national and international legal instruments protecting freedom of expression.

New Article 361-3 of the Criminal Code of Ukraine (threat to freedom of expression). Law No. 3879introduces three new articles into the Criminal Code of Ukraine, formally designed to protect the integrity and operability of state-owned websites and networks. However, among three new articles one article (361-3) raises the most concerns. Article 361-3 establishes criminal liability for “unauthorized interference with theoperation of state electronic information resources, objects of nationally-critical information and telecommunication infrastructure, which lead to leakage, loss, forgery or blockage of information, distortion of processing or routing of the information “. The punishment consists of 2 to 5 years of imprisonment with a banon occupying certain positions for up to 3 years. Further, the Criminal Code expands the term “objects ofnationally-critical information and telecommunication infrastructure” to include any information ortelecommunication system, the disruption of which affects any aspect of the operation of the government or its bodies, including any informational efforts. In view of the ongoing civil unrest in the country, these provisions are clearly aimed at dealing with the online civil protest in the form of Ddos attacks on government websites. It may seem like a legitimate aim to protect government-owned Internet resources. However, given harsh penalties and objectively weak processing capacities of the servers hosting the nationally-critical IT infrastructure (downtime of government websites has always been a major issue) in practice this could mean random or targeted criminal prosecutions of persons who unknowingly contribute to the failure of the elements of this infrastructure by attempting to access or use it legitimately.

Moreover, the wave of criminal prosecutions could also sweep, randomly or targeted, Internet users whose hardware (personal computers, mobile devices) had been unknowingly to them infected by trojans and other viruses, which resulted in their hardware becoming a part of a bot-network used by third persons for carrying out Ddos-attacks on government-owned websites. This will negatively affect the ability and even willingness of the population to use government IT infrastructure or the Internet generally, effectively causing massive self-censorship and undermining the government’s efforts to promote the access to the Internet and information in general. This poses, on a state-wide level, a direct threat to the population’s right to access, receive and disseminate information, which is an essential element of a person’s right to freedom of expression guaranteed by Article 19 of the Universal Declaration of Human Rights, Article 19 of the International Covenant on Civil and Political Rights, Article 10 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and Article 34 of the Ukraine’s Constitution, which are all binding for the Ukrainian government.

Changes to the Law of Ukraine “On Telecommunications” (threat to freedom of expression). A massiveblow to the Ukrainian population’s ability to access information (i.e. exercise the right to freedom of expression) is also made by introduction of new norms via Law No. 3879 into Articles 18 and 42 of the Law of Ukraine “On telecommunications”. In Article 18, a new provision grants the National Committee on State Regulation of Communication and Development of Information Systems the power to restrict access to any website containing “content, the dissemination of which is contrary to the law” based on a the decision of an “expert”. Neither a clear definition of “content, the dissemination of which is contrary to the law”, nor the procedure for appointment and requirements of the “expert” are given. This provision will result in an extremely broad and arbitrary interpretation of what the mentioned content is and the granting of extraordinary powers to individual government agents to control the population’s access to the Internet and information in general. Also, changes to Article 42 introduce a mandatory state license for the provision of Internet access, which results in total government control over the activities of ISPs (Internet service providers), and thereby total control over the population’s use of the Internet. The Ukrainian legislation has never seen such a restrictive legislative regime for the population’s access to and dissemination of information. Coupled with the newly-formed oppressive regime, such models of national Internet governance is akin to that of the most authoritarian regimes in the modern world (e.g. China and Iran).

NGOs as foreign agents. The NGO receiving any material support from abroad are now considered to be“foreign agents”. In particular, bill o. 3879 introduces a bunch of amendments to a number of Ukrainian laws. Regardless of the statutory documents of particular NGO, bill No. 3879 sets forth:

A special procedure for the registration of NGOs as foreign agents if they intend to receive any material support or donations from abroad (the “International NGOs”);

all material support received by these International NGOs is subject to the local corporate tax;

International NGOs will have to bear the wording of “the Foreign Agent” in their names and this wording may not be shortened; and

International NGOs will have to publish the results of their activities in Ukraine on the Internet and one of the governmental newspapers quarterly.

Therefore, these new regulations segregate the International NGOs. This segregation is likely to be in breach of Article 22 of the Universal Declaration of Human Rights (UDHR), thus, restricting the rights of Ukrainians for international co-operation.

3. Severe violation of the Right to a fair trial

Criminal proceeding in absentia is introduced.

As proposed by the bill No. 3587, the prejudicial inquiry and criminal court proceedings may be conducted without the presence of a person suspected and charged with a crime.

The decision on criminal proceeding in absentia is made by the criminal investigator (adhere to the prosecutor’s position), the prosecutor, or the court.

To arrive at such decision it is enough for the person to face the double failure to respond to a notice to appear without reasonable excuse. The legislation does not contain a list of reasonable excuses, thus, reasonability of the excuse is established by the person, who makes a decision on criminal proceeding in absentia application.

Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (Article 6) guarantees everyone the right to a fair trial, including the rights:

to a fair and public hearing by an independent and impartial tribunal;

to be informed of the accusal;

to have the time and opportunities to prepare the defense;

to defend oneself in person or through legal assistance.

The Constitution of Ukraine (Article 62) guarantees a suspect, accused or defendant the right of defense.

Subject to a lofty level of corrupt practice in Ukraine (especially – in investigating bodies, public prosecution and courts), introduction of criminal proceeding in absentia creates substantial and real menace, massive breach of human rights stated above, and in the first place – concerning protesters. Considering the high level of corrupt practices, it is expected the decisions on criminal punishment (including imprisonment) may be pronounced in short terms without informing about the availability of the criminal proceeding.


1 The Law of Ukraine “On the Rules of Procedure of the Verkhovna Rada of Ukraine”.



2 Clause 2 of Article 96 of the Law of Ukraine “On the Rules of Procedure of the Verkhovna Rada of Ukraine”.



3 Article 102 of the Law of Ukraine “On the Rules of Procedure of the Verkhovna Rada of Ukraine”.
яка я вумна!

Yaroslav Swatko: Why the World Needs Peace in Ukraine

Here is the part of correspondence of Maidan Monitoring Information Centre Member Yaroslav Swatko with the Danish freelancer Ota Tiefenböck. The position NGO is outlined by Yarolaw there in full.

1

Thanks a lot Yaroslav, what you are writing is interesting, and very good for my article. Anyway I have a lot of sources in Kyiv, directly on Maidan, so no reason to disturb your friend.

But your analytic view at the situation, would be nice. :)

Best greetings

Ota

2.

My analytic view is simple

When Yanukovich became President, he appointed as chiefs of the police, army and security the people who were Putin’s stooges.

So, now Russia can control the course of events without Yanukovych. In Russia, a significant part of politicians consider it necessary to annex some areas of Ukraine together with their population, because they worry that the percentage of Russians in their country is decreasing.

To do this, they want to have a reason to send peacekeeping troops to Ukraine. This is the scenario of Transnistria, Abkhazia, Ossetia. Only this can explain why Yanukovych says one thing and Golden Eagle (Berkut, special troops) does another.

But we are different from the Abkhazians and others mentioned above: the war will take place in a country where there are nuclear power plants. Therefore, it is not only our big concern, but also a big concern for the whole world.

Am I clear?

Now You know why You need peace in Ukraine,

Yaroslav

3

Perfectly clear Yaroslav. Thanks a lot and take care.

Ota
яка я вумна!

Maidan & Beyond: Some Preliminary Conclusions

December 10, 2013
“Would anyone anywhere in the world be willing to take a truncheon in the head for the sake of a trade agreement with the United States?”, asks Tymothy Snyder acerbically in his article “A Way Out for Ukraine?” knowing the answer perfectly well.

Many Ukrainians, indeed, got truncheons in their heads in the past two weeks, as they were protesting on the streets of Kyiv against their government’s last-moment decision to abstain from signing the Association Agreement with the EU. Timothy Snyder is well aware that it is not the Agreement per se that mobilized the protesters but their hope for a “normal life in a normal country” which the agreement had envisaged and come to symbolize. Now, as the government had stolen that hope, they feel deceived – it’s not just about this single incident, but about their whole lives, the whole development of the country stuck for 22 years in a grey zone between post-Soviet autocracies to the East and increasingly democratizing and prosperous neighbours to the West.

There were too many hopes and too many disappointments in the past 22 years – starting with national independence, endorsed by 90% of the citizens but compromised eventually by a predatory elite, and ending probably with the Orange Revolution, which also failed to deliver on its promises. The inauguration of Viktor Yanukovych as president in 2010 and the dismissal of the feckless Orange government only made bad things worse. Within a few years, the narrow circle of the president’s allies (nicknamed “the Family”) usurped all power, destroyed the court system, accumulated enormous resources via corruption schemes, and encroached heavily on human right and civil liberties.

Indeed, it might be a blessing in disguise that these people withheld the Agreement, and that a country with such a regime is not taken “into Europe”. But the problem is that they already ARE in Europe – with their villas, stolen money, and diplomatic passports that make the visa-free regime for the rest of Ukrainians unnecessary. They benefit from the rule of law and from property rights in the West, while systemically undermining these things in their own country. It is not them, but Ukraine – its forty-plus million people – who are excluded “from Europe”, whilst the ruling elite enjoys la dolce vita in Western resorts, sucking the last resources from the impoverished country.

For many Ukrainians, the Association Agreement was the last hope to fix these things peacefully, i.e., to make their rulers obey the law, and to get the EU’s support in their attempts to re-establish the rule of law in the country. Most of them have little if any illusion about the ruling clique. But for many of them, including myself, the Agreement had two clear meanings. On the government side, it would have meant a commitment not to steal, not to lie, and not to cheat so much and so unscrupulously. And on the EU side, it would have meant merely to take care of this commitment and help us, wherever possible, to enforce it.

The current government has never been serious about signing the document initiated by their Orange predecessors, and even less serious about its coherent implementation. Yanukovych’s refusal to sign it was a moment of truth, and Maidan is simply a reaction to that truth – a farewell to illusions, and a recognition of reality. The standoff between the government and the protesters may last for a long time, and its result looks unpredictable. It is very unlikely yet that the people who captured the state like Somalian pirates would give up easily. Whatever the outcome, however, three conclusions can already be drawn.

First of all, Ukrainian society proved once again its resilience, its ability to self-organize and act mostly peacefully, despite various provocations – from both the government and quasi-oppositional radicals, generally suspected to be cooperating with the government. Most importantly, both the 2004 and the 2013 protests were clearly value-driven. People went onto the streets not for bread, higher salaries or a populist leader, but for their own dignity, for justice and the hope to live like “in Europe”. They still try (and will try in the future, whatever happens today) to complete the unfinished revolution that swept away the corrupt authoritarian regimes in Eastern Europe from 1989 to 1991 but which stopped, reluctantly, at Ukraine’s western border. If the West fails, once again, to understand this message properly and respond adequately, we will probably witness another cycle of authoritarian Gleichschaltung, stagnation and, inevitably, popular resistance and another upheaval. Even though a substantial part of Ukrainian society, especially in the Southeast, looks in the opposite direction and largely adheres to Soviet values, the very nature of these values keeps their civic mobilization low and unsuitable for the government. Moreover, demography itself dooms Yanukovych’s autocracy: all the opinion surveys reveal a strong correlation between the respondents’ young age and their commitment to European values.

Secondly, the unprecedented monopolization of power and concentration of resources carried out by Yanukovych and his inner circle within the past four years has not, in the end, made their position stronger than that of Leonid Kuchma, who had pursued more flexible ‘divide and rule’ tactics (until he was disqualified by the ‘tape scandal’). Yanukovych today faces resistance not only from civil society and entire regions, which encompass virtually half of the country. He also seems to get only lukewarm support from his fellow-oligarchs. So far, all the major TV channels they control have provided balanced, non-partisan coverage of events – in striking difference to 2004, when all the main channels aired extremely dirty propagandistic materials against the opposition until the revolution erupted. The tough control of Yanukovych’s close associates over the law-enforcement agencies may tempt him to use even more radical measures against the protesters, especially if his Moscow advisers and provocateurs push him in this direction. The victory will be, however, pyrrhic. It is easy to win with bayonets, but difficult to sit on them. Russia may help, of course. But even if Yanukovych ceded all sovereignty to Mr Putin, the Kremlin would encounter the same problem with Ukraine as it had with Hungary, Poland, the Baltic states and some other indigestible regions of the empire. Russia may delay Ukraine’s westward drift, but she cannot stop it.

And thirdly, the Ukrainian opposition is in a weaker position today than it was nine years ago, when the ‘Orange’ mobilization was merely a continuation of the election campaign, when electoral fraud was largely expected and protest actions well prepared, when Viktor Yushchenko as the common leader had an undisputable authority over all factions, and the incumbent Leonid Kuchma was a lame duck with a vested interest in safe retirement. Now, the protests erupted from below and apparently surprised even the leaders of the opposition, who seem not to have found a common leader, a unified position, or clear tactics yet. The presence of the radical nationalistic party Svoboda in their ranks also makes their position more vulnerable, even though Oleh Tiahnybok, Svoboda’s leader, has declared his support for nonviolent struggle. (Back in 2004, he was expelled from Yushchenko’s Our Ukraine block for xenophobic and anti-Semitic statements.) This makes negotiations between the opposition and Yanukovych’s regime even more difficult. International mediation is now more necessary than ever.

The West certainly cannot solve Ukraine’s multiple problems; that task falls to Ukrainians themselves. But the West can facilitate conditions for problem solving, especially when the Kremlin does not spare any effort to do the opposite. The most urgent thing the EU should do is to send a very clear signal that no violence will be tolerated. This signal should be sent not in words, but in deeds. At least ONE Ukrainian official should be ostracized, as soon as possible, and in an exemplary way. The interior minister, many believe, is a primary candidate for this deserving real sanctions. Otherwise Viktor Yanukovych and Co will escalate the violence, and the EU will share the responsibility for its usual fecklessness.

Mykola Riabchuk is a political and cultural analyst based in Kyiv, and currently a EURIAS Senior Visiting Fellow at the IWM, Vienna. His most recent book, Gleichschaltung. Authoritarian Consolidation in Ukraine, 2010-2012, was published in both Ukrainian and English.

Originally published here http://www.iwm.at/read-listen-watch/transit-online/maidan-beyond-some-preliminary-conclusions/

Submitted for Maidan by author
яка я вумна!

Це – війна проти України. Поки що – інформаційна.

The English version of this statement here

З 21 листопада 2013 року почалася інформаційна війна проти України.

Протягом останніх двох років було створено величезну кількість фейкових акаунтів в фейсбуці, твітері та ВКонтакті, які переважно «спали» до початку листопада. Зараз вони активно створюють білий шум, забивають канали комунікацій, та вкидають дези.

Дезінформація вкидається через соціальні мережі та спеціально створені для цього сайти. Нажаль, багато дезінформації ретранслюється іншими, навіть професійними ЗМІ. Найбільш серйозні приклади – новина про обмеження готівкового обігу гривні національним банком та новина про те, що на самміт ОБСЄ не приїде більшість з запланованих учасників.

Відбуваються постійні DDoS атаки на сайти органів української влади. Таким чином обмежується доступ до законодавчої бази та оперативних зведень МВС.

Ситуація в Києві є наближеною до військової. Активісти (і все населення, яке дивиться безвідповідальні і непрофесійні ЗМІ) перебувають в постійному очікуванні провокацій, перевіряють їх наявність, і в абсолютній більшості ситуацій вони виявляються дезами.

Дефрагментація медійного простору та відсутність свободи слова в багатьох регіонах України призвела до того, що люди формують у себе спотворену уяву про дійсність в інших регіонах країни.

На мій експертний погляд, ситуація є загрозою для територіальної цілісності та національної безпеки України.

Відбувається істеризація громадян шляхом розповсюдження емоційно зафарбованої недостовірної, не перевіреної або навіяної чи інспірованої (політичними вподобаннями власників або журналістів) інформацією. Журналісти підміняють інформування про події своїми враженнями.

В умовах, що склалися я закликаю журналістів ставити на всі фото date/time, вмикнути GPS і НЕ редагувати фото і відео перед публікацією. Це єдиний спосіб зібрати достовірні докази у випадку, якщо інформаційна війна переросте в …. Не дай боже!

Я звертаюся до власників ЗМІ, редакційних колективів, об’єднань журналістів із тим, щоби спонукати всі редакції оприлюднити свою редакційну політику. Це дозволить започаткувати діалог між колегами та споживачами інформації про її якість, відповідність стандартам та відповідальність журналістів та редакторів.

Інформполітика сайту Майдан була ухвалена 18.12.2012 консенсусом редакційної групи з 18 новинарів. Пропоную присилати мені ваші оприлюднені інформполітики.

Я вимушена також заявити, що наші спроби зареєструвати інформаційну агенцію належним чином через Державну Реєстраційну Службу провалилися ТРИ рази. В нас є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення про всі три заяви. Ми не отримали ЖОДНОЇ відповіді на свої заяви, ми навіть не змогли зв’язатися з цією шарашкіною конторою по телефону. Ми подавали заявки про реєстрацію Інформаційної агенції «Майдан-Інформ» (це назва, яку ми використовуємо з 20 грудня 2000 року) та Інформаційної Агенції «Стеля».

Нажаль я попереджала про подібний розвиток подій. В статті: Українські ЗМІ повідомили про науковий факт існування русалок! Чим це загрожує євроінтеграції України?

Колеги! Будьмо гідними і відповідальними!

Наталка Зубар (резюме)
голова правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг»
журналіст, член Незалежної Медіа Профспілки України
голова ревізійної комісії ГО «Громадянський рух «Ми - європейці»
піар-менеджер Харківської Правозахисної Групи

 

[caption id="attachment_66049" align="alignleft" width="640"]Олександр Северин, правовий радник Майдан Моніторинг, кандидат юридичних наук, в Києві. Олександр Северин, правовий радник Майдан Моніторинг, кандидат юридичних наук, в Києві. І всі, всі, всі наші.[/caption]

Документи

20131114-161349

20131205-81107